Що передувало удару по Дніпрогесу — атаки РФ на енергоструктуру України

Масований ракетний обстріл України 22 березня виявився схожим на серію ударів по енергоінфраструктурі протягом осені-зими 2022/23. Як росіяни атакували українські міста, як українці пережили той період — у сьогоднішньому матеріалі Новини.LIVE.

Нагадування про осінь-2022

Уранці 22 березня 20214 року низка українських міст пережила масштабний ракетний удар російських окупаційних військ. Особливістю цієї атаки став акцент на ураження об’єктів енергетичної інфраструктури. Зокрема, постраждала Дніпровська ГЕС, машинний зал ДніпроГЕСу-2 та інші об’єкти на території гідроелектростанції.

Усього росіяни використали 88 ракет різних варіантів та модифікацій. Ця атака стала найбільшою за останній рік, фактично повторивши ті масовані ракетні атаки, які Україна пережила з вересня 2022-го по березень 2023-го року.

Ті атаки мали чіткий акцент на енергетичну інфраструктуру України. Російська Федерація на початок вересня, зрозумівши, що перемогти Збройні сили України не вдасться (і зазнавши при цьому серйозної поразки на Харківщині), вирішила знищити ключові об’єкти критичної інфраструктури нашої держави, кинути Україну в блекаут – і цим підштовхнути українську владу до переговорів на умовах Росії.

Як починався період масованих ракетних атак

Перший більш-менш масований ракетний обстріл України після першого дня повномасштабної війни відбувся 11 вересня 2022 року. Втім, порівняно із тим, що почалося пізніше, це була досить скромна за обсягами атака — усього 12 ракет (ракети класу "повітря-земля" Х-101 та крилаті ракети морського базування "Калібр"). Того дня постраждали об’єкти переважно на території Харківської області — Зміївська ТЕС, Харківська ТЕЦ-5 та три підстанції високої напруги.

Наступна атака, 10 жовтня, розпочала період активних ударів окупаційного контингенту російської армії по критичній (перш за все — енергетичній) інфраструктурі. Того дня росіяни випустили по території України 84 ракети — цей показник досі залишається одним із найбільших за усю історію російсько-української війни.

Російські ракети були спрямовані на цілу низку українських міст, тому руйнувань і людських жертв було зафіксовано дуже багато. Так, тільки загиблих після тієї масованої атаки нарахували 23, а поранення отримали 105 українців. Найбільше постраждав Київ – 10 жовтня загинуло 6 осіб, були жертви у Дніпрі, інших містах.

А головним підсумком жовтневої атаки стало знеструмлення відразу 1300 населених пунктів України. Це підштовхнуло російських окупантів до активізації ударів саме по об’єктах енергетичної інфраструктури – бо ж Україна входила у холодну пору року, у опалювальний сезон.

Статистика найважчої зими в історії України

Саме кліматичний фактор Російська Федерація вирішила використати під час своїх наступних атак, які за три наступні місяці відбувалися майже щотижня. Той період став найважчим в історії України, бо окупанти цілеспрямовано знищували не тільки теплоелектростанції, а і шляхи передачі електроенергії (скажімо, від АЕС, по яких РФ досі боїться бити). Ось короткий список цих масованих атак із кількістю використаних росіянами ракет:

• 10 жовтня – 84;
• 11 жовтня – 28;
• 22 жовтня – 33;
• 31 жовтня – 56;
• 15 листопада – 96;
• 17 листопада – 18;
• 23 листопада – 70;
• 5 грудня – 70;
• 16 грудня – 76;
• 29 грудня – 70;
• 31 грудня – 20.

Варто відзначити, що в цей період кількість жертв серед цивільного населення України була мінімальною. І в основному потрапляли під удар працівники саме енергетичної сфери.

Максимумом став ракетний обстріл 23 листопада, коли загинуло 10 осіб – в основному території Києва та Київської області. Втім, проблеми із точністю російських ракет (чи, можливо, це був зумисний хід окупантів) призвели до найбільшої одномоментної кількості жертв серед українців. Це сталося уже в середині січня.

14 січня. Найкривавіший обстріл

14 січня 2023 року російські окупанти завдали удару ракетою Х-22 (яку українська протиповітряна оборона традиційно дуже рідко збиває) по Дніпру. За однією із версій, метою цього удару була Придніпровська ТЕС. Та влучила російська зброя зовсім не туди.

Х-22 прямим ударом вразила багатоквартирний будинок за адресою Набережна Перемоги, 118. Ця атака стала найкривавішою за усю історію агресії Росії проти України. Тільки загиблих у дніпровській багатоповерхівці нарахували 46. Понад 80 мешканців будинку та людей, які у момент удару перебували поруч, отримали поранення. У Дніпрі після тієї трагедії був оголошений триденний траур.

Втім, загальні втрати українського цивільного населення були зовсім не такими катастрофічними, як цього очікували окупанти. Усього за період з початку жовтня до 9 березня (коли мав місце останній масований удар по енергоінфраструктурі України) загинуло лише близько 120 осіб.

Часи, коли Київ міг повністю знелюдніти

Хоча росіяни, розпочинаючи свою серію  масованих ударів ракетами (до яких згодом додалися й іранські дрони "Шахед"), розраховували перш за все не на велику кількість убитих – а на повне руйнування енергетичної системи України.

Це було потрібне Кремлю для того, аби занурити нашу країну у тотальний блекаут, залишити усю територію повністю чи принаймні низку регіонів без світла – і цим самим спровокувати невдоволення громадян України, яке, на думку Путіна і компанії, переросло б у вимоги до Президента Зеленського іти на переговори з Росією на умовах Кремля.

Ситуація тоді й справді була дуже серйозною. Навіть на Заході України почалося регулярне відімкнення світла, а у Києві були такі періоди, коли електроенергії не було по кілька днів. Міський голова столиці Віталій Кличко цілком серйозно припускав можливість масового виселення мешканців Києва у інші регіони – бо Київ, який тоді ще не захищали американські системи Patriot, міг залишитися повністю знеструмленим.

Росіяни не досягли свого

Втім, реальність виявилася далеко не такою, як планував агресор. Завдяки власним військовим силам, завдяки системі протиповітряної оборони, а також завдяки допомозі західних партнерів (які почали постачати Україні генератори різної потужності, врятувавши вітчизняну енергосистему від краху) – найбільшими проблемами українців тієї зими стали регулярні відключення світла. Та генератори, зарядні станції і павербанки, яку масово закупили наші співвітчизники, частково вирішили маленькі приватні проблеми.

У жодному місті не сталося більш-менш затяжного блекауту. Розмови про евакуацію усього населення Києва залишилися тільки розмовами. Жодне українське місто не пережило катастрофи, схожої на ту, яка мала місце у мирному Алчевську 2006 року (там через відсутність опалення під час сильних морозів у всьому місті розмерзлися труби системи опалення).

Україна, хоч і не без втрат, та все ж успішно пережила найважчу зиму у своїй історії. А 2023 року наша армія отримала американські системи ППО, які повністю закрили небо над Києвом. І навіть використання гіперзвукових ракет "Кинджал" не принесло окупантам жодного результату. Як не принесе і атака 22 березня — бо уже за кілька годин були відновлення і електропостачання у Харкові, і живлення Запорізької АЕС (на яку працював саме ушкоджений Дніпрогес-2). Тож уже можна сказати, що плани росіян — якщо вони взагалі були — зазнали чергової невдачі.